Перу австрійського письменника Леопольда фон Захер-Мазоха (1836—1895) належать історичні нариси, філософські романи, побутові оповідання, притчі та п’єси. Митець відомий також як автор творів на еротичні теми, а термін «мазохізм» напряму пов’язаний з його ім’ям. Творчість Захер-Мазоха високо оцінювали видатні французькі письменники ХІХ ст. Книга містить дві серії оповідань з єврейського життєсвіту. Герої першого циклу творів розкидані провінційними містечками Угорщини, Голландії, Румунії, Австрії тощо. Вони щиро прив’язані до країни, в якій народилися, проте зберігають свій традиційний життєвий устрій, їх поєднує глибока релігійність, безмежне терпіння та надзвичайна працьовитість. У оповіданнях, що сповнені пікантних контрастів, жвавих діалогів, теплого гумору, розкриваються найкращі якості синів Ізраїлю: життєлюбність, розум, винахідливість, іронічність, милосердя. До другого циклу увійшли три оповідання про єврейський світ Галичини. Письменник із дивовижною обізнаністю та проникливістю висвітлює тему культурного феномену співіснування ортодоксальних євреїв, селян та польської шляхти. Видання проілюстроване промовистими малюнками та гравюрами відомих художників ХІХ ст. Оповідання, що увійшли до книги, вперше перекладені українською мовою.